Росіян не треба боятися

Олексій Венедиктов, Фото: Андрій Романенко, CC BY-SA 3.0 - Це зовсім не дивно. Навіть радянська еміграція, яка знаходиться на Брайтон-Біч або в Ізраїлі, вона - цілком пропутінська. Такий феномен існує по всьому світу. Я думаю, що це - якась туга по передбачуваності. Коли нічого не рухається, коли ти знаєш, що буде з тобою і з твоїми дітьми завтра. У демократичних країнах незрозуміло навіть те, хто буде завтра президентом, як каже Путін. А в Росії все зрозуміло на десять років вперед. Ось така передбачуваність в побутовому житті людьми вітається.

- Це зрозуміло. Але виходить, що з Росії їдуть люди, яким Путін подобається ...

- Так. Але деяким він більше подобається здалеку.

- Чи не випливає з цього, що європейським країнам все-таки варто побоюватися цих нових діаспор? Люди приїжджають, їх досить багато, і, як виявляється, вони дуже навіть співчувають країні, у якій напружені відносини з державою, де вони зараз живуть.

- Боятися треба тих, хто створює бойові загони, хто є осередками для розвідувальної діяльності інших країн. А боятися людей з іншими поглядами? Я думаю, що треба не боятися, а вести діалог. Це ваші платники податків, вони зацікавлені в тому, щоб вони жили в процвітаючій безпечній країні. Ось з цих позицій з ними ЗМІ повинні вести діалог. Саме преса, а не політики. А боятися - це найостанніша справа ...

- Такий діалог намагається вести і Радіо Прага. Але, відверто кажучи, чи є сенс в іномовленні?

Ілюстративне фото: Халіл Баалбакі, Чеське радіо - Я бачу, що, по рейтингам, іномовлення має невелику аудиторію. Але це аудиторія висококультурна і високодохідна. Головне питання, заради чого ви збираєтеся працювати? На мій погляд, іномовлення не є вже мас-медіа, але через інтернет сьогодні можна слухати все. Люди сьогодні не шукають радіостанцію, а конкретного журналіста або конкретну передачу, їм абсолютно все одно, чи робить це «Ехо Москви», «Радіо Свобода» або «Балтійське радіо». Все одно. Все впирається в контент. Якщо ви створюєте зміст, яке затребуване певною частиною аудиторії, то вас будуть слухати незалежно від видавця або інвестора. Важливий журналіст і контент. У цьому плані це має сенс. Але іномовлення звичайно не може конкурувати з радіо з суспільною спрямованістю.

- Ми все ж пропонуємо якийсь погляд з-за кордону. За вашими відчуттями, такий погляд сьогодні в Росії швидше дратує або кимось він все-таки затребуваний?

Ілюстративне фото: Штєпанка Будкова, Чеське радіо - На «Ехо» у нас є програма, яка називається «Дорожня карта». Це програма про те, як в інших країнах вирішуються проблеми, які властиві Росії. Починаючи з абортів, до дорожнього руху або іпотеки. У Москві - 54 радіостанції, і ця програма «б'є» всіх, всі музичні станції, у неї - кращий рейтинг. Тому що люди хочуть почути, хто там за кордоном відбувається. Тому є сенс цим займатися.