Матеріальні витрати займають в собівартості продукції від 50 до 85%. Вони визначають конкурентоспроможність продукції і всього підприємства, тому пошук резервів їх зниження - одна з актуальних проблем в управлінні підприємством. На практиці зниження матеріальних витрат досягається виконанням комплексу заходів організаційного, технологічного, соціального та економічного характеру. 
Щоб знайти резерви, для цього потрібно виміряти матеріальні витрати і проаналізувати їх. Важливо точно виміряти. Тоді можна поставити правильний діагноз, як використовуються матеріальні ресурси, яка технологія їх обробки.
Одним з показників ефективної роботи підприємства є зниження матеріальних витрат на одиницю продукції, робіт або послуг. Досягти його можна за допомогою:
- зниження норм витрати матеріалів;
- зниження цін на сировину і матеріали;
- раціонального використання сировини і матеріалів;
- скорочення втрат і відходів;
- поліпшення технології виготовлення продукції;
- заміни дорогих матеріалів більш дешевими;
- скорочення транспортно-заготівельних витрат.
Підходи до вимірювання та аналізу матеріальних ресурсів можуть бути різними. Один з них пов'язаний з побудовою матриці по продукту та проведенням на її основі дослідження використання матеріальних ресурсів. Аналогічно управляють ефективністю підприємства за допомогою матриці підприємства в цілому.
Сенс полягав у накладенні матриці на економічну інформацію про підприємство для її структурування, що дозволило зробити діагноз ефективності та виявити слабку ланку в ланцюжку взаємозв'язків. Зробимо аналогічну операцію для обсягу випуску окремого виду продукції і наведемо матрицю планових і індексних значень (див. Табл. 1 і 2).
Всього складається чотири матриці: планових, фактичних, відносних і індексних значень.
Матриця індексних значень відображає їх динаміку. При відсутності на підприємстві планових показників порівняння можна проводити для двох періодів - базисного і звітного.
У наведеній матриці випуску продукції планових значень розташовуються парні локальні показники ефективності. У кожній парі (наприклад, рентабельність витрат і затратоемкость прибутку) один показник (прямий показник ефективності - рентабельність витрат) повинен збільшуватися при підвищенні ефективності, а інший (зворотний показник - затратоемкость прибутку) - зменшуватися.
У поддіагональном поле матриці продукту розташовуються прямі показники економічної ефективності використання матеріальних ресурсів, показники матеріаловіддачі. Над головною діагоналлю матриці наведені показники матеріаломісткості продукції.
В індексному матриці додатково розраховуються блокові і узагальнюючі оцінки ефективності виробництва продукції (див. Табл. 2). Кожен з них має своє власне економічний зміст:
- блок взаємозв'язків між результатами господарської діяльності (А1 - верхній малий трикутник);
- блок перетворення ресурсів і витрат в кінцеві результати (А2 - прямокутник);
- блок взаємозв'язків між ресурсами і витратами (А3 - великий нижній трикутник).
Матрична модель продукту розкриває економіку його виробництва і дає якісну характеристику його результатів, дозволяє зрозуміти, як використовуються матеріальні ресурси в динаміці, який «ціною» досягаються результати.
З матриці продукту можна сформувати систему показників для вимірювання та оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів, наведену в таблиці 3.
У матричному методі аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів можна виділити чотири етапи.
На першому - вимірюють, розраховують і вивчають кількісні показники використання матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво (материалоотдачи, матеріаломісткості), і показники результатів виробництва і реалізації даного виду продукції - прибутку, маржинального доходу, реалізованої продукції та обсягів випущеної за періодами.
Подібне порівняння показників проводиться при даній структурі виробничої програми, існуючої технології та організації виробництва, що дозволяє судити про ефективність виробництва і використання матеріальних ресурсів.
Потім простежують динаміку зміни цих показників на базі матриць відносних і індексних значень.
На другому етапі оцінюють тісноту зв'язку між витратами і результатами, витратами і ресурсами, а також тісноту взаємозв'язків кінцевих результатів виробництва і реалізації випуску продукції.
В результаті виходить підсумкова оцінка випуску продукції на основі інтегральних оцінок ефективності та інтенсивності виробничої діяльності, визначаються тенденції їх зміни.
Третій етап аналізу полягає в оцінці ефективності використання матеріальних витрат за допомогою методу факторного аналізу зміни обсягів випуску продукції і матеріаловіддачі.
На четвертому - вимірюють оборотність матеріальних ресурсів і визначають економічний ефект від їх зміни. На закінчення проводять факторний аналіз зміни прибутку від реалізації продукції, в тому числі за рахунок зміни оборотності.
Розрахуємо показники ефективності використання матеріальних ресурсів (див. Табл. 4).
З даних таблиці 3 і діаграми 1 слід, що найбільш високі темпи зростання спостерігаються за показниками «Сировина і матеріали» (1,154) і «Матеріальні витрати, всього» (1,149), які випереджали темпи зростання випуску продукції (1,141). Зниження матеріаломісткості викликано більш швидкими темпами зростання матеріальних витрат, ніж обсягом випуску продукції. Відповідно незначно збільшилася матеріаломісткість продукції.
Зниження темпів зростання прибутку (див. Діаграму 2) викликано більш високими темпами зростання витрат (повної собівартості) в порівнянні з темпами зростання випуску продукції.
У зв'язку з цим знизилася і загальна оцінка ефективності виробництва продукції на 5,6% (оцінка ефективності 0,944 - див. Табл. 2).
Для правильної інтерпретації блокових і узагальнюючих оцінок ефективності та інтенсивності (див. Діаграму 3) виробництва продукції слід керуватися тим, що при ефективному виробництві їх нормальне значення має коливатися близько 1. Значення блокових оцінок менше 1 говорять про зниження ефективності виробництва і використання ресурсів.
Прокоментуємо значення блокових і узагальнюючих оцінок.
Оцінка ефективності управління ресурсами і процесами - центральне ядро матричної моделі. Тому аналіз починають зазвичай з інтегральної оцінки ефективності.
На зниження узагальнюючої оцінки ефективності вплинуло зниження загальної оцінки інтенсивності використання всіх ресурсів і витрат на 8,7% (оцінка інтенсивності 0,913 - див. Табл. 2 і діагр. 3). Вона характеризує використання всіх ресурсів і проявляється в таких узагальнюючих показниках, як ресурсоотдача і ресурсомісткість виробництва. Матеріаловіддача знизилася на 1%. Значить, в більшій мірі вплив на зниження інтенсивності використання ресурсів надали накладні витрати.
Зниження ефективності і інтенсивності використання ресурсів відбилося на блокової оцінці взаємозв'язку кінцевих результатів (блок А1). Її значення, рівне 0,8984, говорить про порушення правильної пропорції (прогресивної тенденції) зростання результатів виробництва продукції та витрат. Іншими словами, темп зростання прибутку від реалізації знизився, а темпи зростання всіх витрат випереджали темпи зростання випуску продукції.
Індекси зростання повної собівартості, випуску продукції і прибутку склали відповідно: 1,151> 1,141> 0,8974. А повинно бути при дотриманні правильних пропорцій навпаки.
Значення блокової оцінки перетворення витрат в результати, або віддача від ресурсів (блок А2), знизилося на 7,2% (індекс 0,9279).
Значення блокової оцінки взаємозв'язку витрат і ресурсів (блок А3) характеризує темп росту затрато- і ресурсообеспеченности і показує, який «ціною» отримано результат. Його значення, що дорівнює 1,0062, означає, що при зниженні ефективності і інтенсивності виробництва продукції всі витрати зросли на 0,6%.
Конкретні причини саме такого «поведінки» блоків можна виявити, проаналізувавши зміна локальних інтенсивних факторів (поддіаготальное полуполе матриці).
Отримані значення блокових і узагальнюючих оцінок можна прокоментувати і іншим чином.
Зниження ефективності використання ресурсів внаслідок перевищення темпів зростання витрат над темпами зростання випущеної і реалізованої продукції мало два наслідки.
По-перше, результати виявилися нижчими витрат на 7,2% (А2 - оцінка перетворення витрат в результати - 0,9279), і, по-друге, знизилися кінцеві фінансові результати на 10,2% (А1 - оцінка взаємозв'язку кінцевих результатів - 0,8984). І це через зростання всіх витрат на 0,6% (А3 - оцінка взаємозв'язку витрат і ресурсів). Така «ціна» зниження результатів роботи підприємства.
Але поки залишається неясним питання, зростання яких саме витрат в більшій мірі вплинув на зниження результатів. Для відповіді на це питання подивимося, як змінився маржинальний дохід продукції.
Порівнювати прибутковість окремих видів продукції підприємства по прибутку не зовсім коректно, оскільки на прибуток впливає обраний спосіб розподілу накладних витрат. Тому прибуток окремих видів продукції не може служити об'єктивним критерієм прибутковості продукції і тому не є інформацією для прийняття рішень про обсяг випуску.
Прибутковість продукції оцінюється по маржинального доходу, і цей показник виріс (темп росту 1,129). Значить, за фактом продукція виявилась прибутковішою, ніж планувалося. На підставі цього можна зробити припущення про те, що за зниженням темпів зростання прибутку приховується зростання накладних витрат, які «сидять» в собівартості продукції.
Наведені темпи зростання характеризують сформовані взаємозв'язку на підприємстві. Якщо ми хочемо змінити результати і впливати на них, необхідно спочатку вивчити, виміряти ці взаємозв'язки і потім спробувати змінити. Для цих цілей служить матриця продукту.
Порівняння темпів зростання прибутку і маржинального доходу показує, що при плануванні виробництва продукції і виробничої програми важливо розраховувати і планувати маржинальний дохід продукції і контролювати накладні витрати. При такому підході можна дійсно управляти фінансовими результатами всього підприємства (прибутком).
<
