Фото з відкритих джерел
Логіка тут досить проста. Будь-яка країна для зовнішнього інвестора - це як незнайомий тунель. І в'їхати в нього він захоче лише за умови, що і на в'їзді, і на виїзді горить зелене світло. Ніхто не поїде на червоний і, більш того, ніхто не в'їде в тунель на зелений, якщо виїхати з нього вже не вийде. Залишатися в темному глухому куті і чекати, поки включать зелений ... Навряд чи хто-небудь з іноземних інвесторів "підпишеться" на подібний екстрим. Це прерогатива місцевих "жителів підземелля"
За минулий рік Національний банк України видав фізичним особам 400 індивідуальних ліцензій для здійснення інвестицій за кордон за спрощеною процедурою, яка передбачає подачу заявником всіх необхідних документів в обслуговуючий банк (в першу чергу щодо об'єкта інвестування за кордоном), відправлення інформації в електронному вигляді з обслуговуючого банку в НБУ і безпосередньо отримання "електронної ліцензії". Вся процедура може зайняти кілька робочих днів. Після отримання електронної індивідуальної ліцензії фізична особа може здійснювати інвестиції за кордон у розмірі до 50 тис. Дол. (Або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті). З моменту видачі ліцензії можна проводити всі необхідні фінансові транзакції, відкривати рахунки за кордоном в іноземних банках, розміщувати в них депозити, купувати нерухомість, цінні папери та інші фінансові інструменти на міжнародному фондовому ринку, ставати учасником іноземних компаній і трастів.
Згідно з інформацією, опублікованою регулятором, загальна сума виведених за кордон коштів на підставі отриманих індивідуальних ліцензій склала 9 млн дол.
У всьому цьому уявному позитиві є одне ключове слово - "індивідуальна". Як відомо, проводити широкий спектр валютних операцій в нашій країні без узгодження кожного "чиха" з НБУ можуть лише банки, державні і комерційні. Вони діють на підставі пунктів генеральної банківської ліцензії, серед яких є і, наприклад, такий як проведення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках.
Всі інші суб'єкти валютного ринку (як юридичні, так і фізичні особи) можуть проводити лише поодинокі операції, індивідуально погоджуючи їх в кабінетах на Інститутській. Хочеш купити компанію за кордоном - погоджує, залучаєш кредит нерезидента - реєструй. І так далі за списком валютних бажань. Крім того, Нацбанк має таку звичку, як перманентне призупинення видачі індивідуальних ліцензій в період загострення ситуації на валютному ринку. А загострюється вона, як печінка у старого алкоголіка, вельми і вельми часто.
Новини по темі
Новини по темі
В результаті цього вікно з інвестування за рубіж працює для легального учасника ринку капіталу, як вхід в камеру м'ясорубки: пощастило - проскочив, не пощастило - розмололи на фарш. Деякі спробують заперечити: мовляв, є країни - донори капіталу, а є реципієнти. Якщо в країні надлишок фінансових ресурсів, як, наприклад, в країнах Перської затоки, тоді потрібно здійснювати ефективні інвестиції в закордонні проекти. А якщо в країні дефіцит інвестицій, то в даному випадку доцільно обмежити відтік капіталу.
Але подібна діалектика руху фінансових потоків зрозуміла лише на перший погляд. Насправді все успішні країни, які зробили якісний ривок з резервації країн третього світу в "золотий мільярд", провели максимально глибоку лібералізацію системи валютного регулювання і контролю (наприклад, Польща - відповідно до "плану Бальцеровича"). Логіка тут досить проста. Будь-яка країна для зовнішнього інвестора - це як незнайомий тунель. І в'їхати в нього він захоче лише за умови, що і на в'їзді, і на виїзді горить зелене світло. Ніхто не поїде на червоний і, більш того, ніхто не в'їде в тунель на зелений, якщо виїхати з нього вже не вийде. Залишатися в темному глухому куті і чекати, поки включать зелений ... Навряд чи хто-небудь з іноземних інвесторів "підпишеться" на подібний екстрим, це прерогатива місцевих "жителів підземелля".
Тому в кожній економічній системі повинні бути як чіткі канали входу, так і виходу. Без цього будь-яка модель буде приречена на "самопоїдання" і вичерпування внутрішнього потенціалу.
Новини по темі
Новини по темі
В Україні досі діє "печерний" декрет про валютне регулювання, прийнятий ще на зорі 90-х років минулого століття постановою Кабінету міністрів, тобто за часів, коли долари більшість людей бачило лише по кадрам радянських фільмів про розвідників. Відповідно до цього декрету, валютними цінностями, які підпадають під дію державного ліцензування, є практично все, що рухається, включаючи і саму гривню, якщо вона застосовується в міжнародних операціях.
До чого це призводить? В першу чергу до того, що ми є країною дефіцитного платіжного балансу. Багато років. А цей дефіцит є не тільки основою для постійної девальвації національної валюти, але і "молохом", що вимагає все нових і нових зовнішніх запозичень, в результаті чого показник державного і гарантованого боргу вперто рухається до критичної позначки в 100% від ВВП. Про постійні курсових гойдалках можна і не згадувати.
Найбільш критично дана політика проявилася в минулому році: обсяг виведених з України дивідендів за підсумками 2017 року склав 1,8 млрд дол., А обсяг прямих іноземних інвестицій в акціонерний капітал - 1,2 млрд дол. Правда, дані по ПІІ були дані Держстатом за січень-вересень, але, швидше за все, кардинальних змін у бік збільшення вже не буде. Про що говорить ця цифра? Про те, що сума розподіленого прибутку на інвестиції, яка належить іноземним акціонерам, фактично перевищує приріст цих самих інвестицій. Мова вже йде не тільки про вкладення коштів в нові бізнес-проекти, а й про банальну реінвестиції заробленого прибутку в уже існуючі. Головне завдання іноземних власників - швидше забрати свої дивіденди, які накопичилися з 2015 року, коли був введений замкнений на репатріацію доходів за кордон. Як то кажуть, неси ноги, поки дозволили, а то пізно буде.
Щоб кардинально змінити ситуацію, держава повинна зробити абсолютно неприродний для нього крок: в умовах тиску на курс відмовитися від введених обмежень і розблокувати основні канали руху інвестицій. Це як водій на виході з крутого повороту повинен натискати педаль газу, а не гальма, хоча останнє і виглядає більш виправдано.
Природно, на перших порах це рішення може викликати тактичну турбулентність на внутрішньому валютному ринку: побіжать всі ті, хто хотів, але не міг, а також приєдналися до них панікери. Але в стратегічному плані національний ринок капіталу лише виграє від цього прориву "блокади".
Тим більше, що в світі вже створені механізми заміни валютного контролю - податковим.
Новини по темі
Новини по темі
У позаминулому році завершився 70-й Конгрес Міжнародної податкової асоціації в Мадриді, на якому були підведені підсумки впровадження BEPS - 15 норм по боротьбі з ухиленням від сплати податків (план з протидії розмивання податкової бази та висновку прибутку з-під оподаткування, або BEPS - Base Erosion and Profit Shifting). Дані заходи імплементуються в ЄС і країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У США існує ще й система податкової звітності по закордонних рахунках (FATCA), яка контролює доходи американських громадян в інших державах. Суть цих систем досить проста: заплати податки і ганяй свої гроші по світу без всяких проблем і валютного контролю. Простими словами: потрібно не інвесторам і бізнесу ускладнювати життя, які платять податки і при цьому в Україні стикаються, наприклад, з проблемою репатріації дивідендів і достроковим погашенням кредитів нерезидентів, а з тими, хто податки не платить і при цьому формально не порушує валютне законодавство. На карті імплементації стандартів BEPS Україна поки в переліку 26 "помаранчевих" країн, які ці норми в належній мірі не застосовують.
Для того щоб максимально спростити валютне регулювання, Україні належить адаптувати заходи BEPS і залити "гаряченького" за комір деяким вітчизняним фінансово-промисловим групам, люблячим продавати сировину через систему міжнародних фірм-прокладок (КІК - контрольовані іноземні компанії). Це визнають і в НБУ, вказуючи на той факт, що дерегуляція валютного ринку можлива лише за умови:
- встановлення прозорих механізмів оподаткування КІК (контрольованих іноземних компаній);
- розшифровки фінансової звітності наших ФПГ по всіх країнах, де вони здійснюють свою операційну діяльність;
- встановлення правил обмеження фінансових операцій з пов'язаними особами;
- перегляду міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування та т. Д.
Значний список, після реалізації якого наші олігархи будуть відчувати таку особисту неприязнь до творців реформ, що, як казав герой старого радянського фільму, "їсти не можу".
Україні варто було б більш сміливо піти за вказаним шляхом. Зокрема, можна було б ввести таке поняття, як "підтверджена сума капіталу". Простими словами: якщо резидент країни (фізична або юридична особа) заплатив всі встановлені податки і має в своєму розпорядженні певним гривневих залишком коштів, він має право розпоряджатися ним як йому заманеться: поміняти на тугрики, внести в передвиборний фонд кандидата в президенти США, витратити на вулиці червоних ліхтарів в Амстердамі ... на перехідний період в 3-5 років можна було встановити поступово знижуваний додатковий збір на репатріацію доходів за кордон в розмірі 5-10-15%, що стягується в іноземній валюті і направляється на поповнення спец іального субрахунка в структурі золотовалютних резервів НБУ. Отримали б якийсь аналог українського BEPS. Крім того, можна було б піти на максимальне спрощення операцій нерезидентів з ЄС і США в частині розрахунків валютою на території України і скасування так званих "інвестиційних" рахунків, в які заганяються іноземні інвестиції, як барани в кошару ...
У сфері великого бізнесу відхід від оподаткування відбувається за допомогою контрольованих іноземних компаній (КІК) і порушення правил трансфертного ціноутворення (ТЦО). Наприклад, власник українського гірничо-збагачувального комбінату зареєстрував в Австрії свою КІК і продав їй же здобуту в Україні руду, але на 20 дол. Дешевше на тонні, ніж на світових ринках, а потім реалізував товар реальним покупцям, але вже з австрійської компанії і по ринковою ціною. Таким чином, на рахунках КІК, контрольованих нашими ФПГ, залишається до 30% експортної виручки на рік. Але це зараз, на тлі млявого попиту, а в колишні часи і всі 50%. Виходячи з норм чинного законодавства, чесний платник податків повинен за підсумками року провести аналіз своїх контрольованих операцій в системі ТЦО та донарахувати податкові різниці, виходячи з так званих звичайних цін, визначених за методом "витягнутої руки" (коли угоди між пов'язаними особами оцінюються за допомогою зіставлення їх з аналогічними угодами з непов'язаними компаніями). Але так має надійти чесний платник податків, а як надійде український? Зареєструє австрійську компанію на віденського бомжа і нічого не перерахує.
Новини по темі
Новини по темі
На даний момент регулятивна система України будується за принципом неофеодальному домену: спочатку все заборонити і всіх "обкласти", а потім брати "мзду" за вихід з резервації. Проблема полягає в тому, що так вже ніхто в світі не працює і подібні умови не сприймає. Це усвідомили навіть в РФ, яка в червні 2017 року приєдналася до конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) щодо протидії розмивання податкової бази та висновку прибутку з-під оподаткування. Але чому в такому разі зволікає Україна, яка повинна рухатися в даному напрямку набагато швидше? Справа в тому, що валютний контроль - це адміністративний обмежувальний механізм. Наші фінансово-промислові групи легко навчилися його обходити за допомогою міжнародного структурування бізнесу і банальних хабарів. Чиновникам теж добре: хабарі дають, причому багато. А ось модель податкового контролю має зовсім іншу філософію - фіскальну. Тут потрібно не заборони обходити, а платити банальні податки, але потрапляти "на бабки" наші ФПГ дуже не люблять. Як кажуть їхні кращі представники, "борги повертають тільки боягузи" і "кому я винен, усім прощаю". Зате цей механізм вигідний малому і середньому бізнесу, простим людям і державі, якщо під ним розуміти не "велику купку" чиновників, а нас з вами.
На даний момент і влада, і всі наші ФПГ перебувають під пресом Заходу щодо введення зазначених вище заходів. Чим довше вони будуть чинити опір, намагаючись заробити "на ціпок", тим менше буде шансів у України увійти в міжнародний інвестиційний клуб. На щастя для нас, влада вже не зможе реалізувати горезвісний розворот на схід: РФ вже стала учасником плану BEPS ...
Олексій Кущ
Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", щоб ознайомитись з публікацій і пишіть на blog @ 112.ua .
До чого це призводить?Про що говорить ця цифра?
Але так має надійти чесний платник податків, а як надійде український?
Але чому в такому разі зволікає Україна, яка повинна рухатися в даному напрямку набагато швидше?
<
