Реалізація розглянутих функцій управління здійснюється шляхом застосування різних методів. Метод управління - це сукупність прийомів і способів впливу на керований об'єкт для досягнення поставлених організацією цілей. Методи управління класифікуються за найрізноманітнішими ознаками: в залежності від масштабів застосування, по галузях і сферах застосування, відповідно до змісту методів.
Залежно від масштабів застосування можна виділити загальні, системні та локальні методи управління. Загальні методи застосовні практично в будь-яких управлінських процесах незалежно від їх сутності та специфіки.
Системні відносяться до конкретних систем управління, а локальні звернені до окремих елементів управлінських систем.
По галузях і сферах застосування можна виділити методи управління, які застосовуються в державному управлінні, бізнесі, торгівлі, промисловості і т. П.
Найбільшого поширення набула класифікація методів управління, обумовлена їх змістом. Виділяють організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи управління. Подібний спосіб розподілу методів управління на групи є досить умовним, так як всі вони мають безліч спільних рис і схильні до взаємному впливу. Тільки характерні відмінності в способах впливу на об'єкт управління дозволяють розглядати кожен з перерахованих вище методів окремо.
Організаційні методи дозволяють створити необхідні умови функціонування організації, тому вони логічно передують всім іншим. При їх допомогою організація проектується, створюється, орієнтується у іремені і просторі. Її діяльність нормується, регламентується і забезпечується необхідними інструкціями, що фіксують розстановку персоналу, його права, обов'язки, специфіку поведінки в різних ситуаціях. Ці методи створюють свого роду рамки, направляючі майбутнє функціонування і розвиток організації, а тому по суті своїй є пасивними.
До організаційних методів управління відносяться: підбір, розстановка і робота з кадрами; організаційне регламентування (нормування); організаційне планування; організаційне распорядительство; організаційний інструктаж; організаційний контроль; організаційний аналіз; організаційне проектування; узагальнення організаційного досвіду.
Адміністративні методи мають прямий вплив на керований об'єкт через накази, розпорядження, оперативні вказівки, що віддаються письмово або усно, контроль за їх виконанням, систему адміністративних засобів підтримки трудової дисципліни і т. Д. Вони покликані забезпечити організаційну чіткість і дисципліну праці. Ці методи регламентуються правовими актами трудового і господарського законодавства. Адміністративні методи впливу покликані:
1) забезпечити організаційну чіткість, дисциплінованість і ефективність роботи управлінського апарату;
2) підтримувати необхідний розпорядок в роботі підприємства, приводити в дію постанови, накази та рішення керівних осіб;
3) проводити роботу з кадрами, реалізовувати прийняті рішення.
В рамках організації можливі три форми прояву адміністративних методів: обов'язкове розпорядження (наказ, заборона і т. П.); погоджувальні (консультація, дозвіл компромісу); рекомендації, побажання (рада, роз'яснення, пропозиція, спілкування і т. п.).
Як правило, це прямі завдання і розпорядження вищих органів управління (вольовий вплив керівника на підлеглих), які спрямовані на дотримання законів і постанов, наказів і розпоряджень керівників з метою оптимізації виробничих процесів. Адміністративні методи відрізняє від інших чітка адресність директив, обов'язковість виконання розпоряджень і вказівок, невиконання яких розглядається як пряме порушення виконавської дисципліни і тягне за собою певні стягнення.
Умовою застосування цих методів є переважання однозначних способів вирішення поставлених перед організацією завдань, зведення ініціативи до мінімуму і покладання всієї відповідальності за результати на керівника. Найбільшого поширення вони мають в армії та інших воєнізованого типу структурах, наприклад, на транспорті. На практиці адміністративні методи реалізуються у вигляді конкретних безваріантно завдань виконавцям, які мають мінімальної самостійністю при виконанні дорученої роботи.
Недолік адміністративних методів управління полягає в тому, що вони орієнтуються на досягнення заданої результативності, а не на її безмежне зростання, заохочують старанність, а не ініціативу. Виникає необхідність в методах, що дозволяють рядовим працівникам на основі матеріальної зацікавленості самим проявляти ініціативу і відповідати за результати прийнятих ними рішень. Дані методи - економічні методи. На відміну від адміністративних економічні методи передбачають не пряме, а непрямий вплив на об'єкт управління. Безпосередніх виконавців встановлюються тільки мети, обмеження та загальна лінія поведінки, в рамках яких вони самі шукають оптимальні способи вирішення проблем. Своєчасне і якісне виконання завдань винагороджується різного роду грошовими виплатами, які є не просто заслуженими, а заробленими, наприклад, за рахунок економії або додаткового прибутку, отриманих внаслідок прояву особистої ініціативи. Оскільки розмір виплат безпосередньо залежить від досягнутого результату, працівник безпосередньо економічно зацікавлений в його поліпшенні.
Соціально-психологічні методи являють собою сукупність специфічних способів впливу на особистісні відносини і зв'язки, що виникають у трудових колективах, а також на соціальні процеси, що протікають в них. Вони засновані на використанні моральних стимулів до праці, впливають на особистість за допомогою психологічних прийомів з метою перетворення адміністративного завдання в усвідомлений борг, внутрішню потребу людини. Це досягається за допомогою прийомів, які носять особистісний характер. Головна мета застосування цих методів - формування в колективі позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки чому значною мірою будуть вирішуватися виховні, організаційні та економічні завдання. Соціально-психологічні методи передбачають два напрямки впливу на поведінку працівника і підвищення його трудової активності. З одного боку, вони націлені на формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, розвиток доброзичливих відносин між його членами, зміна ролі керівника, а з іншого боку - на розкриття особистих здібностей кожного працівника, допомоги в його вдосконаленні, що в кінцевому підсумку, веде до максимальної самореалізації людини в своїй повсякденній діяльності, а, отже, до підвищення її ефективності.
Принципи менеджменту - це загальні закономірності і стійкі вимоги, при дотриманні яких забезпечується ефективний розвиток організації. До факторів, що визначають принципи менеджменту можна віднести і існуючі на даний момент часу способи здійснення виробничої діяльності, форма власності на засоби виробництва, соціально-культурні фактори, досвід управління, закони управління.
Фактори, що визначають принципи управління
Найважливіші принципи ефективного менеджменту: цілісність, принцип системного підходу, ієрархічна впорядкованість, цільова спрямованість, наукова обгрунтованість і оптимальність, демократизація.
Цілісність визначає необхідність розгляду організації як цілісної соціально-економічної системи. Принцип системного підходу до вирішення управлінських завдань вимагає, щоб керівники розглядали організацію як сукупність взаємопов'язаних, взаємозалежних і постійно взаємодіють один з одним елементів, таких як: люди, структура, завдання і технології, які орієнтовані на досягнення різних цілей. Ієрархічна впорядкованість регламентує рівень диференціації процесів менеджменту в організації. Цільова спрямованість постулює пріоритет цільової стратегічної орієнтації організації і досягнення цілей як найважливіший критерій ефективності менеджменту. Наукова обґрунтованість формулює необхідність використання наукового підходу, широкої гами методів та інструментів для обґрунтування управлінських рішень. Принцип оптимальності управління встановлює вимогу досягнення цілей управління з мінімальними витратами часу і коштів. Демократизація передбачає використання поведінкових інструментів для мотивації продуктивної співпраці менеджерів.
Вихідні дані підручника:
Основи менеджменту. Чернишов М. А. , Коротков Е. М., Солдатова І. Ю., проф. І. Ю. Солдатовой., Чернишова М. А., Под ред. проф. І. Ю. Солдатовой., Солдатовой І., Чернишов М.А. - ред.-упоряд., Вид .: ІТК "Дашков і К", НАУКА / Интерпериодика МАЇК, Наука-Пресс 2006 р
<
